Глава 01
Імбир
Південний Китай та Індіяпорти Червоного моряАлександріяВенеціяДніпро
Імбир лікарський, Zingiber officinale, — рослина настільки давно культурна, що дикої форми ботаніки майже не знаходять: її розмножують шматочками кореневища вже тисячоліттями. До Середземномор’я корінь приходив переважно сушеним, бо свіжий не витримував місяців у трюмі. Середньовічні рахункові книги згадують імбир як одну з найдорожчих позицій на кухні заможного дому; англійські хроністи любили порівнювати ціну фунта кореня з ціною вівці.
Як вибрати. Беремо кореневище, яке здається важчим, ніж виглядає, зі шкіркою гладенькою й трохи блискучою. Зморшки й м’які ділянки — ознака, що корінь довго лежав і висох. Молодий імбир із рожевими кінчиками з’являється на ринку навесні: пече він м’якше, а пахне яскравіше, і чистити його не потрібно.
Як тримати. Загорнутим у паперовий рушник у закритому контейнері в холодильнику корінь живе два-три тижні. Для довшого строку заморожуємо його цілим: натирати замороженим навіть зручніше, бо волокна не намотуються на тертку.
Чашка глави: імбир із грушею та лимонною цедрою — рецептура №01.